Заголовок 1
Душа моя озарена неземной радостью, как эти чудесные весенние утра, которыми я наслаждаюсь от всего сердца. Я совсем один и блаженствую в здешнем краю, словно созданном для таких, как я. Я так счастлив, мой друг, так упоен ощущением покоя, что искусство мое страдает от этого. Ни одного штриха не мог бы я сделать, а никогда не был таким большим художником, как в эти минуты. Когда от милой моей долины поднимается пар и полдневное солнце стоит над непроницаемой чащей темного леса и лишь редкий луч проскальзывает в его святая святых, а я лежу в высокой траве.
Когда от милой моей долины поднимается пар и полдневное солнце стоит над непроницаемой чащей темного леса и лишь редкий луч проскальзывает в его святая святых, а я лежу в высокой траве у быстрого ручья и, прильнув к земле, вижу тысячи всевозможных былинок и чувствую, как близок моему сердцу крошечный мирок, что снует между стебельками, наблюдаю эти неисчислимые.
– Як давно займаєтесь акторською дійяльністю? Та чому вирішили цим зайнятися?
З осені 2013 року. Вирішив спробувати чисто з цікавості, бо насправді я не вважав себе здібним у публічних виступах.
– Як давно граєте у Театрі «Пігмаліон»?
З літа 2017 року.
– Що для вас театр?
Можливість перевтілитися на інших персонажів, прожити частину іншого життя на сцені, зробити щось недоступне у звичному житті. А також для мене це розвага, гра.
– Як театр вплинув на ваше життя?
Театральна діяльність стала невід’ємною частиною мого життя. Нові знайомства, здобуття та втрати, злети й падіння – все це було.
– Якою була ваше перша роль?
Епізодична роль козака ще давно, у шкільній постановці на Різдво. А у моїй „сучасній” кар’єрі – роль Собаки в новорічній виставі.
– Ваша професія у повсякденному житті?
„Вільний художник”.
– Ваші хобі та захоплення? Розкажіть про них.
Поезія, психологія, фантастика, кіно, відеоігри.
– Ваш життєвий девіз?
„Пізно – все одно що ніколи”.
– Які ролі хотіли би зіграти в майбутньому?
Роль страшного злодія.
