Заголовок 1

Душа моя озарена неземной радостью, как эти чудесные весенние утра, которыми я наслаждаюсь от всего сердца. Я совсем один и блаженствую в здешнем краю, словно созданном для таких, как я. Я так счастлив, мой друг, так упоен ощущением покоя, что искусство мое страдает от этого. Ни одного штриха не мог бы я сделать, а никогда не был таким большим художником, как в эти минуты. Когда от милой моей долины поднимается пар и полдневное солнце стоит над непроницаемой чащей темного леса и лишь редкий луч проскальзывает в его святая святых, а я лежу в высокой траве.

Когда от милой моей долины поднимается пар и полдневное солнце стоит над непроницаемой чащей темного леса и лишь редкий луч проскальзывает в его святая святых, а я лежу в высокой траве у быстрого ручья и, прильнув к земле, вижу тысячи всевозможных былинок и чувствую, как близок моему сердцу крошечный мирок, что снует между стебельками, наблюдаю эти неисчислимые.

– Як давно займаєтесь акторською дійяльністю? Та чому вирішили цим зайнятися?

З осені 2013 року. Вирішив спробувати чисто з цікавості, бо насправді я не вважав себе здібним у публічних виступах.

– Як давно граєте у Театрі «Пігмаліон»?

З літа 2017 року.

– Що для вас театр?

Можливість перевтілитися на інших персонажів, прожити частину іншого життя на сцені, зробити щось недоступне у звичному житті. А також для мене це розвага, гра.

– Як театр вплинув на ваше життя?

Театральна діяльність стала невід’ємною частиною мого життя. Нові знайомства, здобуття та втрати, злети й падіння – все це було.

– Якою була ваше перша роль?

Епізодична роль козака ще давно, у шкільній постановці на Різдво. А у моїй „сучасній” кар’єрі – роль Собаки в новорічній виставі.

– Ваша професія у повсякденному житті?

„Вільний художник”.

– Ваші хобі та захоплення? Розкажіть про них.

Поезія, психологія, фантастика, кіно, відеоігри.

– Ваш життєвий девіз?

„Пізно – все одно що ніколи”.

– Які ролі хотіли би зіграти в майбутньому?

Роль страшного злодія.